Соціальний проект "Місток до розуміння"

Про проект

Проблема соціалізації та адаптації людей з порушеннями слуху у суспільство чуючих є дуже складною та актуальною.

Новомиргородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровогрдської обласної ради  надає освітні послуги  дітям з порушеннями слуху, створює умови для соціально-комунікативного розвитку учнів через спільні спортивні та виховні заходи із учнями загальноосвітніх шкіл та вихованцями Новомиргородського РЦДЮТ. Вихованці готуються до соціалізації та інтеграції в суспільство чуючих людей, вони вчаться знаходити способи пристосуватися до них, але саме суспільство  не повністю приймає дану категорію людей до спільної діяльності.

Випускники спеціальної школи неодноразово повертаються до своїх педагогів за допомогою у вирішенні соціально-побутових та інших життєвих проблем. Адже, коли вони звертаються до органів соціального захисту, суду, пенсійного фонду, лікарні – там їх не розуміють,  тому і не можуть надати повноцінної допомоги. Глухі люди дуже допитливі, вони вміють пристосуватися до співрозмовника, зрозуміють жести або скористаються телефоном (текстовим режимом) для налагодження діалогу, але не завжди це працює. Проблемою є і те, що при державних організаціях не передбачено працівника- сурдоперекладча, який би надавав послуги людям з порушеннями слуху у налагодженні діалогу при державних установах.

Ідея проекту: привернути увагу суспільства до проблем людей з порушеннями слуху через проведення інклюзивних (спільно з чуючими учнями) культурно-масових та просвітницьких заходів.

Мета: створення умов для повноцінної соціалізації дітей з ПС за допомогою спільної освітньо-дозвіллєвої діяльності з чуючими однолітками.

Соціальні групи: люди з порушеннями слуху. 

Популяризація проекту: висвітлення на сайті школи, на сторінці соцмережі фейсбук, презентація проекту на психолого-педагогічних семінарах

Співпраця:

 Газета «Новомиргородські вісті»

Навчально-виховне об'єднання " Новомиргородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 -дошкільний навчальний заклад" 

Навчально-виховне об'єднання " Новомиргородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 -дошкільний навчальний заклад" 

Новомиргородський РЦДЮТ

Відділ освіти Новомиргородської райдержадміністрації

Новомиргородський районний центр зайнятості

Управління соціального захисту населення

Управління пенсійного фонду

              РТМО “Новомиргородське”

 Бюро правової допомоги

 КОІППО ім. В.Сухомлинського

           Кіровоградська обласна організація УТОГ

           Кіровоградська обласна організація інвалідів всеукраїнської організації   інвалідів «Союз інвалідів України»

соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації

Основні етапи:

1. Підготовчий (січень-березень 2018р.)

- розробка організаційного плану работи;

- налагодження взаємодії з партнерами (договори, плани робіт);

-закупівлю матеріалів і устаткування;

-соціальний відеоролик «Проблеми людей з порушеннями слуху в Україні».

2. Основний (березень –листопад 2018р.)

2.1. Теоретичний

-  Підвищення професійної майстерності педагогів. Семінар-тренінг на тему: «Соціалізація та інтеграція дітей з порушеннями слуху у суспільство чуючих»

- Підготовчі заходи до реалізації проекту:

- Майстер-клас з УЖМ «Мова тиші».

2.2. Проведення інклюзивних культурно-освітніх заходів

- Спортивні заходи: дружні зустрічі спортивних команд шкіл району із волейболу, баскетболу, греко-римської боротьби.

- Екскурсії містами України;

- Майстер класи «На галявині» ( спільна творча робота дітей району)

- Участь у концертних програмах до 1 червня (День захисту дітей)

3. Заключний

Круглий стіл «Сходинки до успіху»

Обговорення, підсумки, фотозвіт.

Заходи в рамках соціального проекту

 « Місток до розуміння»

Назва заходу	Дата та місце проведення	Учасники/кіл-ть	Відповідальні
Розробка організаційного плану роботи	09-19 січня 2018рік	Творча група у складі: Щербина С.С., Подолян І.К., Степанова Ю.І., Щербій Т.Д., Корчоха Т.М., Височин О.А.	Подолян І.К., Степанова Ю.І.
Налагодження взаємодії з партнерами	22-31 січня 2018рік	Адміністрація, соціальний педагог Мазуренко Л.Ю., практичний психолог Ананченко С.В.	Соціальний педагог Мазуренко Л.Ю., практичний психолог Ананченко С.В.
Закупівля матеріалів і устаткування	Лютий-березень 2018р.	Творча група, партнери	Подолян І.К., Степанова Ю.І.
Соціальний відеоролик ролик «Проблеми людей з порушеннями слуху в Україні» Проблема на обговорення: статті в газету про проблеми глухих міста Новомиргорода.	Лютий 2018р.	Педагог-організатор Помпа О.В., Бутковський Д.А., учні: Абакелія О., Савранська К., Партнери: редактор газети «Новомиргородські вісті» Белінська О.О.	Педагог-організатор Помпа О.В., Бутковський Д.А..
Семінар-тренінг «Соціалізація та інтеграція дітей з порушеннями слуху у суспільство чуючих»	Березень 2018 р.	Відділ освіти Новомиргородської райдержадміністрації;        КОІППО ім. В.Сухомлинського;   Кіровоградська обласна організація УТОГ; Кіровоградська обласна організація інвалідів всеукраїнської організації   інвалідів «Союз інвалідів України»	Подолян І.К., Степанова Ю.І.
Майстер-клас із української жестової мови «Мова тиші»	Квітень 2018р.	І етап: Новомиргородський РЦДЮТ; Відділ освіти Новомиргородської райдержадміністрації;           Новомиргородський районний центр зайнятості; Управління соціального захисту населення;Управління пенсійного фонду;  РТМО “Новомиргородське”; Бюро правової допомоги;   КОІППО ім. В.Сухомлинського;    Кіровоградська обласна організація УТОГ; Кіровоградська обласна організація інвалідів всеукраїнської організації   інвалідів «Союз інвалідів України» ІІ етап:учні освітніх закладів міста	Подолян І.К., Степанова Ю.І., Мазуренко Л.Ю.
Спортивні заходи: -         Волейбол; -         Баскетбол; -         Греко-римська боротьба.	Травень 2018р. Міський парк	Учні освітніх закладів міста.	Подолян С.М., Сущенко К.І., Фляга Н.С.
Екскурсії	Червень 2018р. Софіївський парк, Хутір Надії, Черкаський зоопарк.	Учні Новомиргородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради	Адміністрація школи, партнери
Майстер-класи «На галявині»	Червень 2018 р. Міський парк	учні освітніх закладів міста, Новомиргородський РДЦЮТ	Вихователі: Суботіна Н.Т., Бабак Л.М.
Концертна програма до 1 червня «День захисту дітей»	Червень 2018 р. РБК	учні освітніх закладів міста, Новомиргородський РДЦЮТ	Педагог-організатор Помпа О.В., керівник гуртка Ланженко С.М.
Міжнародний День глухих Акція «Місток до розуміння»	30 вересня	учні освітніх закладів міста, Новомиргородський РДЦЮТ	Педагог-організатор Помпа О.В., керівник гуртка Ланженко С.М.
Круглий стіл «Сходинки до успіху» ( обговорення, підсумки, фото звіт)	Листопад 2018р.	Всі учасники .

До 85-річчя Новомиргородської школи для глухих дітей (ІІ частина)

До 85-річчя Новомиргородської школи для глухих дітей (ІІ частина)

Закінчував будівництво директор Цуцол Михайло Іванович, який працював із 1972 по 1977 рік.  Бойко Іван Андрійович, який працював директором з 1977 по 1986 роки, давав лад на всій території, де було багато старих будівель.

З 1986 року навчальний заклад очолила Тамара Іванівна Чернега. Відома в місті особистість, мудрий керівник, вчитель за покликанням. На час керівництва Т.І.Чернеги випали нелегкі часи: розпад Радянського Союзу, становлення України як держави, невиплати заробітної плати….

 А потрібно було ще й харчувати дітей-інвалідів, дбати про опалення немалого приміщення, постільні приналежності, засоби гігієни. Щоб якось виживати, директор домовлялась з колгоспами про співпрацю. Педагоги сапали буряк, щоб мати цукор, заготовляли для харчування учнів овочі. Та найбільше, що зроблено і директором, і колективом – збережено  школу, контингент дітей, кадри.

      Гордістю школи є трудові династії, загальний педагогічний стаж яких може налічувати не один десяток років:

·         Гудзенко Микола Маркович, колишній директор школи (на жаль, нині покійний) і його дружина Гудзенко Зіна Макарівна, вихователь, та їх  донька Корчоха Тамара Миколаївна, яка працює і зараз вчителем-дефектологом, нагороджена знаком «Відмінник освіти»;

·         довгий час пропрацювала в школі вчителем мови Коваленко Валентина Андріївна, а сьогодні справу матері продовжують її доньки – вчителі-дефектологи Дементій Світлана Миколаївна і Тиха Елеонора Миколаївна;

·         до династії вчителя початкових класів Брижіцької Раїса Григорівна долучились її донька Морозова Галина Петрівна, онучки Зубріцька Ірина Володимирівна та Брижіцька Марина Казимирівна;

·         справу   вихователя Опальченко Марія Миколаївна продовжує  донька Суботіна Наталія Тимофіївна;

·         багато років трудового педагогічного стажу має родина вчительки мови Омельчук Ери Корніївни і її доньки Загоруйко Інни Валентинівни, яка й нині працює в школі вихователем;

·         разом зі школою до Новомиргорода переїхали і подружжя Чубук-Подольських Олександр Павлович і Юлія Павлівна, які працювали вихователями, а їх син – Костянтин Олександрович – вчителем фізичного виховання.

В школі працювали  подружжя:

Ковачевич - Микола Михайлович, вчитель малювання і Євгенія Іванівна, вчитель початкових класів;

Неживенків Іван Селіфонович, вчитель математики і Катерина Андріївна, вихователь;

 вчителі мови Лізунова Людмила Карпівна і Лізунов Павло Якович;

вчитель фізики Назаренко Іван Платонович та його дружина  Назаренко Марія Іллівна,  вчитель молодших класів.

В педагогічній діяльності неабияке значення має досвід. І це не просто високопарні слова, особливо в практиці роботи з дітьми з порушеннями слуху. Щоб працювати в школі для глухих дітей, потрібно мати спеціальну дефектологічну освіту. На той час в школі тільки деякі вчителі мали таку. 22 роки пропрацював завучем в школі Василь Прокопович Олійник. Він мав спеціальну освіту, навчав глухих дітей, та ще й був наставником  для вчителів. Василь Прокопович організував молодих педагогів на здобуття заочно фахової освіти.

Особливе місце займає методична робота закладу. За весь період історії існування школи всі директори та їх заступники переймалися методичним забезпеченням спеціальної школи. За їх сприяння педагоги постійно переймали досвід із інших шкіл країни та впроваджували в систему освіти глухих власний.

Великий внесок у методичну роботу зробили завуч Кабалюк Галина Олександрівна, а потім Пантазьєва Валентина Петрівна, яка працює і тепер вчителем жестової мови та є знаним методистом серед вчителів-сурдопедагогів України.

Свій досвід, набутий за багаторічну діяльність, передавала молодим сурдопедагогам Новікова Валентина Леонідівна, яка розпочала свою трудову діяльність в школі піонервожатою, а вийшла на заслужений відпочинок з посади вчителя-дефектолога слухового кабінету. Для нашої школи це – ключова посада, адже слуховий кабінет   є центром корекційно-реабілітаційної роботи з  дітьми з особливими освітніми потребами, зокрема з порушеннями слуху .

              З 2002 року навчальний заклад очолює Щербина С.С. Формування якісного складу педагогічних кадрів директор забезпечує  шляхом особливого системного підходу до підбору молодих спеціалістів, які б відповідали певним критеріям та могли стати достойною зміною старшим, досвідченим учителям. У керівній роботі вона намагається співпрацювати з людьми різних вікових груп, тому що кадри слід підби­рати таким чином, щоб у колективі працювали представники різних поколінь. Це сприяє спад­коємності досвіду, створює умови для того, щоб мудрість старших поєднувалася з творчим за­палом молодих.

     Для забезпечення навчальної та виховної діяльності в школі обладнано 6 навчальних кабінетів, клас ритміки, клас ЛФК, 2 майстерні, 3 сучасних комп’ютерних класи, спортивний зал, спортивний майданчик, 10 класних і 7 побутових кімнат. Гордість  колективу – ігровий майданчик, зроблений власними руками дітей, вихователів, вчителів у  тісній співпраці з батьками учнів.

     Протягом багатьох років вихованці школи-інтернату –  переможці і призери змагань різних рівнів з волейболу, баскетболу, греко-римської боротьби, настільного тенісу. Заклад співпрацює з обласною організацією Інваспорт. Учні школи і її випускники є  членами юнацької збірної України  з волейболу та баскетболу.

     Вихованці мають змогу розвивати власні таланти у театрально-ігровому та хореографічному гуртках. Свої досягнення діти демонструють на шкільних заходах, районних і обласних конкурсах та фестивалях.

     Сьогодні Новомиргородська спеціальна загальноосвітня школа I-III ступенів Кіровоградської обласної ради  має позитивний імідж серед  освітян не тільки району, а й  області, батьківської громадськості, високий рейтинг в мережі спеціальних шкіл.

     Висока якість та результативність є головними складовими  роботи фахівців закладу. Високопрофесійна команда та чітка організація навчального-виховного процесу забезпечує своєчасний та  необхідний об’єм знань в учнів. Доступність та адаптованість  освітніх послуг, які надає спеціальна школа, до сучасних можливостей та потреб дітей дає змогу зосередитись на особистісно-орієнтованому навчанні, формуванні вимови у дитини з порушеннями слуху,  розвитку слухового сприймання,  навчанні основним соціальним і побутовим навичкам, розвитку творчих здібностей. Все це сприяє адаптації дітей з особливими освітніми потребами в суспільство чуючих людей.

         В 2017/2018 н.р.  в школі працює 55 педагогічних працівників, з яких 21 мають спеціальну вищу освіту за фахом вчитель-дефектолог, сурдопедагог:

С.С. Щербина – директор, Подолян І.К. – заступник директора з навчально-виховної роботи, Степанова Ю.І. – заступник директора з виховної роботи, Яриш С.А. – вчитель-дефектолог, Ананченко С.В. – практичний психолог, Мазуренко Л.Ю. – соціальний педагог, Помпа О.В. – педагог-організатор, Ланженко С.М. – керівник гуртка;

вчителі: Барченкова О.Ф., Бажановська Н. М., Бестаченко О.В., Брижіцька М. К., Дементій С.М., Зубріцька І.К., Ілляшова А.В., Ошурко О.М., Ошурко О. В., Корчоха Т.М.,Пантазьєва В. П., Ткаченко Т.А., Шуригіна О. М.,  Щербій Т. Д., Бутенко  А. О., Височин О.А., Морозова Н.О., Бутковський Д. А., Малиш Н. Л., Ігнатов А. В., Сущенко К. І., Подолян С.М., Фляга Н.М., Рябоконь А. Ю., Тарасенко К.О.;

вихователі: Бабак  Л.М., Білоус Л. П., Вакуленко Н. М.,  Воймаренко Т. В., ГоловченкоТ Б, Жеребенко С. І., Загоруйко І.В., Кошелик С. М.,  Кротова Г. Т., Крикотненко Р. В., Морозова Я. А., Мар’яновська Н. С., Назарова Т. В., Нємцова В. О., Пишоха Л.В., Рябошапка В. В., Радченко Н. Д., Суботіна Н. Т., Меркоєва Л. П., Холодова О. С., Шадлова Л.М., Шевченко Н.Г.

Авторський колектив

заступник директора з виховної роботи Степанова Ю.І.,

вчитель-дефектолог Щербій Т.Д., вчитель-дефектолог Корчоха Т.М.

До 85-річчя Новомиргородської школи для глухих дітей

До 85-річчя Новомиргородської школи для глухих дітей.

В грудні 2017 року Новомиргородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради відзначатиме свій 85-річний ювілей. Та в місті і районі її називають просто: «школа  глухих». І саме під такою назвою наш заклад став знаковим  для Новомиргорода.

        Починалась історія школи ще з м.Зінов’євська далекого  1932 року. Думка про створення школи для навчання глухих дітей виникла у вчительки Спаської Капітоліни Георгіївни, у якої брат втратив слух після хвороби на скарлатину. 20 грудня 1932 року  Капітоліна Георгіївна стала організатором та керівником  школи для глухонімих у м.Зінов’євськ (пізніше – Кіровограді, сучасний Кропивницький) по вулиці Карла Маркса (приміщення перукарні), де навчалося 5 дітей. З 1 січня 1933 року, закінчивши курси сурдопедагогіки у Харкові, до викладацької діяльності долучилась вчителька Кулакова Катерина Олександрівна. До кінця навчального року було вже 2 підготовчих класи, в яких навчалось 19 глухих дітей.

       Брат Спаської Капітоліни Георгіївни  закінчив Ленінградську школу для глухих,  а потім працював вчителем слюсарної справи у створеній сестрою школі .

       1933 – 1934 н.р. розпочався у приміщенні  дитячого будинку по вулиці Чигиринській (в теперішньому м. Кропивницький)  з трьома учителями.  Вже було 4 класи, в яких навчались 32 учні.

       1934 – 1935 н.р. – було 6 класів, у яких навчалось близько 90 учнів, з якими працювали 6 вчителів , 4 вихователі, медсестра та піонервожата.

       1936 -1937 н.р. розпочався в спеціальному двоповерховому приміщенні. Налічувалось 10 класів, 111 учнів, 6 вчителів, 6 вихователів,  лікар, медсестра та піонервожата. Школа мала підсобне господарство ( 4 га землі, 2 коней). Цей рік був випускний для учнів 4-х класів, які були направлені на роботу  в УТОГ (Українське товариство глухих).

       1937 -1938 н.р. не відрізнявся від попереднього. Налічувалось 112 учнів.

       1937 – 1938 – ОСОБЛИВІ РОКИ

        Новим директором було призначено Островського Юхима Наумовича. В школі стало 22 класи, в яких навчалось 220 учнів. Вперше було відкрито 5-ті класи. Налічувалось 32 працівники. Школа була забезпечена підручниками, наочністю, працював методичний кабінет та слуховий клас. Функціонували майстерні: столярна, швейна та слюсарна. Поширювалось підсобне господарство.

       1941 – 1944 роки…

        З приходом фашистських загарбників школа припинила своє існування.  Приміщення  інтернату було зруйноване. 14 дітей-сиріт було переведено до дитячого будинку.

        Директора школи Островського Юхима Наумовича німці розстріляли у 1941 році. У 1944 році  від  осколків фашистської бомби загинула молода вчителька школи-інтернату Савченко Е.Ф.

        9 січня 1944 року, на другий день після звільнення міста від загарбників педагоги-ветерани почали піднімати школу з руїн. Спаська Капітоліна Георгіївна, Кулакова Катерина Олександрівна, Ковальова Євгенія Дмитрівна, Палійко Катерина Михайлівна, Ковальський К.Г., Камбур С.С., Спаський В.Г., Штельмахова Зоя Харитонівна  готували школу до занять у перші дні після звільнення міста Кіровограда.

       1944 -1945 н.р. пройшов у великих труднощах. Війна ще продовжувалась. Зусилля народу були направлені на розгром ворога. Але і в таких труднощах у школі було 8 класів, у яких навчалися 85 учнів. Їх навчали та виховували 10 вчителів та 6 вихователів. Школа мала свого лікаря та піонервожату. Працювали в дві зміни у найнятому приміщені. У цьому році було призначено нового директора школи  -  Куперову М.С.

       1945-1946 н.р. – у школі вже 11 класів зі 135 учнями. Збільшувалась кількість і педагогічних працівників: учителів – 13, вихователів – 7, лікар, медсестра та піонервожата

        В червні 1946 року відбувся перший повоєнний випуск з 8 класу. Всі випускники пішли на роботу в УТОГ.

       1946-1947 н.р. – число класів збільшилося до 13, учнів – 150, учителів, вихователів та медичних працівників – 29 осіб. В цьому році здійснено 2-ий післявоєнний випуск (8 учнів).

       1947-1948 н.р. в школі стало 14 класів і 150 учнів, 29 педагогів. Підсобне господарство мало 10 га землі, троє коней, дві корови і троє свиней. Все йшло на покращення харчування дітей. У цьому році відбувся випуск 8 учнів, серед яких була Спаська Надія.

       1948 – 1949 н.р. –  В школі було 15 класів, у яких навчались 164 учні. Педагогічних працівників – 23. В цьому ж році працевлаштовано 21 особу.

       1949-1950 н.р. – 16 класів, 173 учні, 38 – педагогічних працівників.

       1950-1951 н.р. – число класів збільшилось до 21. Збільшилась кількість учнів. Педпрацівників налічувалось 44. У 1951 році призначено нового директора – Дмитренка Леоніда Степановича.

       1951 – 1952 н.р. – пішла на заслужений відпочинок засновник, перший директор школи Спаська Капітоліна Георгіївна, яка віддала 16 років свого життя роботі з глухими учнями. У школі було 23 класи, 28 педагогічних працівників.

       1952 – 1953 н.р. – 22 класи, 230 учнів, 34 працівників. В цьому році працевлаштовано 40 учнів. Це були учні від 2-го до 7-го класів

       1953-1954 н.р.

До початку навчального року було призначено нового директора школи Набоку.. Відомості про кількість класів, учнів, працівників – відсутні.

«Школа над Виссю»                                                                                                              

   1955 рік – школа для глухих учнів переїхала до м.Новомиргород і зайняла приміщення колишнього  педагогічного училища. Директором призначено Середу Гаврила Євдокимовича. Разом зі школою в Новомиргород переїхала лише частина вчителів та вихователів. У зв'язку з цим в школі почало працювати багато нових педагогічних працівників. 1955-1956 н.р. у закладі  було 19 класів, які охоплювали 192 учні.
       У 1956 році школі віддали приміщення колишнього дитячого будинку разом з  підсобним господарством. Уроки проводились в одну зміну.

На фото колектив педпрацівників поч.1956 року:

Сидять в першому ряду / зліва направо/:

Гульченко З.А., Макаренко В.А.,Резніченко Г.П., Романенко В.А.

Сидять в другому ряду: 

Назаренко М.І.,Штельмахова З.Х., Криксіна М.П., Сандул П.І., Новогородцева І.С., Гіглава, Бондаренко Г.В., Підберезна К.І., Чубук-Подільська Ю.П.

Стоять в першому ряду:

Яковенко Т.Г.,Назаренко І.П., Завойчинська Н.П., Соболенко Е.М.,Німченко К.І.,Рузенко К.М., Логінова М.О., Родде В.К., Брижіцька Р.Г.

Стоять в другому ряду:

Неживенко І.С., Чубук-Подільський О.П., Лукич П.А.

У 1957-1958 н.р. почала працювати дошкільна група.

В травні 1964 року школу прийняв директор Гудзенко Микола Маркович. В цей час на балансі налічувалось 21 приміщення, які потребували капітального ремонту. Побутові умови та матеріально-технічна база були у незадовільному стані.

В опалювальний сезон техпрацівникам доводилось приходити на роботу о 04.00, щоб до початку уроків натопити у навчальних класах. Штатним розписом не передбачалось окремого кочегара для кожного приміщення. Але на період із 08.00 до 21.00 тепло не можливо було втримати, діти сиділи одягнені, часто хворіли. 

Незручно розміщене було і приміщення їдальні. Протягом дня дітям доводилось далеко ходити до харчоблоку. Взимку у дні потепління взуття не витримувало, намокало. Сушити було ніде.

Тому гостро стояло питання будівництва власного шкільного приміщення зі зручними умовами, вирішенням якого  зайнявся новопризначений директор Гудзенко Микола Маркович.

« Звернувся я у плановий відділ облвиконкому. Там мені відповіли, що будувати школу для глухих ніхто не збирається, оскільки в Новомиргородському районі у селі Каніж середня школа теж у аварійному стані, має глиняну підлогу, а у глухих підлога ж дощана, - розповідав Микола Маркович. -  Доводив їм, що на одному подвір’ї розташована школа №2, і глухі діти із заздрістю порівнюють умови нової школи зі своїми. Підтримав мене заступник голови планового відділу, вказуючи на те, що глухі діти бідні та нікому не потрібні. Ці слова вплинули на голову планового відділу, яка викликала плановика та наказала внести у план будівництво, але не школи, а «придумати чого» …  ».

Через деякий час Микола Маркович поїхав у облвиконком знову, аби дізнатися, «що ж придумали». Вирішили будувати на кінець п’ятирічки приміщення за проектом госпіталю на 320 місць з фонду оборони. Але необхідно було довго чекати. Тому старі приміщення ремонтували, як могли.

Із  1967 по 1969  рік побудували школу. Але проблеми не закінчились. Не підведено було водопостачання.  Відмову місцеві комунальні служби мотивували тим, що будівля висока, а водонапірні башти низькі та й мало води у місті.

Води для школи потрібно було багато, особливо у  банні дні. Доводилось завозити її  автомашиною та постійно шукати, де набрати. Виручав консервний завод.

Пізніше встановили бак у котельні та наповнювали його водою із криниці, яку викопали на вулиці. Але це не стало вирішенням проблеми.

Микола Маркович звернувся до проектного бюро по водопостачанню, яке знаходилося у місті Дніпропетровськ. Довго чекали,  поки приїдуть проектанти та все ж склали план щодо встановлення водонапірної башти та свердловини.

Кіровоградська організація по встановленню водонапірних башт відмовила у проведенні робіт, бо обслуговувала лише колгоспи. Порекомендували звернутися у Київ, але запропоновані там строки виконання робіт не влаштовували.

Це питання було вирішено на місці. У плановому відділі райвиконкому підказали звернутися до голови колгоспу ім.Чкалова Бориска В.Н., щоб він уклав угоду про встановлення свердловини  для колгоспу із Кіровоградською організацією, а школа повернула б всі затрати. Так і зробили. Школа була повністю забезпечена водою.

Назрівало питання про будівництво навчального корпусу.

«Я звернувся до ЦП УТОГу по допомогу, щоб виділили кошти для складання документації на будівництво навчального корпусу. Виділили 100 тисяч. Отримав довідку про те, що ПМК буде виконавцем будівництва. Але саме будівництво необхідно було включити у п’ятирічку обласного плану, а це було не просто. Я йшов на зустріч із завідуючим плановим відділом  підготовлений: написав цілу петицію про детальні умови роботи в приміщеннях. Бесіда була складною.  Мене запитували: « Для чого ти  прийняв таку школу?»  Та я відповів, що був би не я, то був би хтось інший. Мені пообіцяли, але якось не дуже  впевнено. Все-таки будівництво навчального корпусу було включено до п’ятирічки та почалась робота по виготовленню технічної документації. Проблемою стало і те, що необхідно було включити будівництво школи для глухих і в план п’ятирічки ПМК. Довелося їхати до Києва в Держплан для вирішення  цього питання»,  - згадував Микола Маркович.

Будівництво школи розпочалось, але довелось внести зміни до технічної документації: дах змінили із плоского на шатровий та внесли до плану спортзал, який став продовженням корпусу, як елемент букви Ґ.

По технічну документацію для будівництва харчоблоку довелось Миколі Марковичу їхати до Москви. Пізніше добудовувались утеплені переходи із корпусів до їдальні.

При перебуванні на посаді директора Гудзенка Миколи Марковича навчальний корпус було побудовано по вікна. У 1972 році Микола Маркович вирішив перейти на посаду вчителя через стан здоров’я.  Школу прийняв Цуцол Михайло Іванович.

Далі буде…

Авторський колектив

заступник директора з виховної роботи Степанова Ю.І.,

вчитель-дефектолог Щербій Т.Д., вчитель-дефектолог Корчоха Т.М.